Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва “Щодо надання роз’яснення стосовно того, чи може фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, додатково працювати найманим працівником” від 03.02.2011 р. № 999

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 03.02.2011 р. № 999
Щодо того, чи може фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, додатково працювати найманим працівником
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваше звернення від 2 лютого 2011 року, отримане з Урядової гарячої лінії (реєстраційний індекс КО-588466), щодо надання роз’яснення стосовно того, чи може фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, додатково працювати найманим працівником.
У статті 128 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) зазначено, що громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами.
В межах своєї підприємницької діяльності фізична особа укладає цивільно-правові договори відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). При укладанні цивільно-правового договору виконавець не є найманим працівником (та на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства), а виконує роботу на власний ризик.
Тобто, відповідно до законодавства, фізична особа – підприємець, що зареєстрована в установленому законодавством порядку, є самозайнятою особою. Під терміном “самозайнята особа” відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мається на увазі платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Трудові відносини громадян регулюються ГКУ, ЦКУ, Кодексом законів про працю України (КЗпП), Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-правовими актами з цих питань.
Громадяни реалізують право на працю на підставі частини першої статті 67 ГКУ та частини другої статті 2 КЗпП шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, на нашу думку, фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов’язана з виконанням посадових обов’язків, як працівника підприємства (установи, організації, або фізичної особи) та здійснюється у вільний від таких обов’язків час.
Окремо зауважимо, що підрозділом 8 ПКУ встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва застосовується Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі – Указ), з урахуванням окремих особливостей, встановлених ПКУ.
Статтями 2 та 4 Указу встановлено, що суб’єкти малого підприємництва – фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, за умови обов’язкового додержання відповідних умов, встановлених статтею 1 цього Указу (щодо кількості найманих осіб та річного обсягу виручки).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника (стаття 2 Указу).
У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 Податкового кодексу України).
Заступник Голови
О. Т. Сохар
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва “Щодо надання роз’яснення стосовно того, чи може фізична особа – підприємець, що є платником єдиного податку, додатково працювати найманим працівником” від 03.02.2011 р. № 999

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>