Лист Апеляційного суду м. Києва “Узагальнення практики розгляду районними судами міста Києва справ про адміністративні правопорушення, що пов’язані з порушенням митних правил” від 01.06.2011 р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ

практики розгляду районними судами міста Києва справ про адміністративні правопорушення, що пов’язані з порушенням митних правил

Апеляційним судом м. Києва проведено узагальнення практики розгляду в 2010 р. та першому кварталі 2011 р. районними судами м. Києва справ про адміністративні правопорушення, що пов’язані з порушенням митних правил. За вищевказаний період районними судами м. Києва розглянуто 778 справ зазначеної категорії, з них: Солом’янським районним судом м. Києва 472 справи; Шевченківським районним судом м. Києва 62 справи; Подільським районним судом м. Києва 18 справ; Голосіївським районним судом м. Києва 226 справ. На розгляд інших районних суддів м. Києва зазначена категорія справ не надходила. При цьому Солом’янським районним судом м. Києва з 472 розглянутих справ 90 закрито, з них у зв’язку: з відсутністю події та складу правопорушення – 78; закінченням строків накладення стягнення про порушення митних правил 12 справ. Шевченківським районним судом м. Києва з 62 розглянутих 18 справ закрито. Всі справи закриті у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення про порушення митних правил. Подільським районним судом м. Києва з 18 розглянутих справ 6 закрито, з них: за відсутності події та складу правопорушення – 2; в зв’язку з закінченням строків накладення стягнення про порушення митних правил – 4. Голосіївським районним судом м. Києва з 226 розглянутих справ за названий період закрито 3 за відсутності події та складу правопорушення.
1. Якість матеріалів справ про адміністративні правопорушення, що надходили на розгляд судів, та недоліки, допущені посадовими особами, уповноваженими на складання протоколів про порушення митних правил
Згідно з ч. 1 ст. 363 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила такі порушення, складає протокол. Протокол про порушення митних правил є основним джерелом доказів. Проте це може бути лише за умов, коли 1) протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; 2) складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; 3) зміст протоколу відповідає вимогам, передбаченим ст. 363 МК України. Ст. 359 МК України визначено коло посадових осіб митних органів, уповноважених складати протокол про порушення митних правил. Однак законодавець чітко не визначив, які ж посадові особи мають право на складання протоколів, тому для з’ясування цього питання потрібно звертатися до відомчих нормативних актів, оскільки перелік посадових осіб, уповноважених складати протокол про порушення митних правил, затверджуються Державною митною службою України або керівниками регіональних митниць. Проте судами при розгляді справ про порушення митних правил не перевіряються повноваження посадових осіб, що склали протокол про порушення митних правил. Наслідком цього може бути прийняття незаконних рішень.
П. 3 ч. 2 ст. 363 МК України встановлено, що протокол про порушення митних правил повинен містити необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягається до відповідальності. Згідно з п. 6.2.3 Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.2004 р. № 936, такими даними є громадянство, прізвище, ім’я, по батькові, день, місяць, рік народження, місце проживання, дані про документ, який засвідчує особу, місце роботи, посада або род занять. Наявність точних відомостей потрібна для визнання статусу особи (громадянин, посадова особа підприємства) з метою накладення адміністративного стягнення в розмірі, передбаченому МК України. В порушення цих вимог закону та рекомендацій досить часто на розгляд суду надходять справи, де в протоколах не зазначено повні відомості про особу. Крім цього, всупереч ст. 361 МК України, згідно з якою провадження у справі про порушення митних правил здійснюється українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості, дані про особу викладені англійською мовою.
Зокрема, у справах, що надходили на розгляд Голосіївського районного суду відносно Йоо Мйунг Соона (№ 3-8032/8), Містера Жоу (№ 3-9065/8), Джоржіо Маврідіса (№ 3-9836/8), Кхашаяр Шеніані (№ 3-9211/8), Трейсі Лі (№ 3-1827/18), Ванг Женю (№ 3-7824/10), Хурсевича А. М. (№ 3-7823/10), Вангчун Шея (№ 3-7823/10), прізвища та інші відомості про особу, що притягається до адміністративної відповідальності викладені англійською мовою.
На нашу думку, у випадку притягнення до адміністративної відповідальності іноземця прізвище та ім’я особи може зазначатися англійською мовою, решта даних про особу, які необхідні для розгляду справи, необхідно зазначати українською мовою.
Неповні відомості про особу можуть бути підставою для повернення справи для додаткової перевірки, а тому правильною є практика судів, які так вчиняють. Як приклад, можна навести справу щодо Прадіда Ю. В. (№ 3-1995-1/10), по якій протокол складений старшим інспектором відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Київської регіональної митниці щодо Прадіда Ю. В., водія ПП “Давиденко О. В.” (№ 3-1995-1/10). Як зазначено в протоколі, 05.12.2009 посадовою особою перевізника ПП “Давиденко О. В.” водієм Прадідом Ю. В. було переміщено через митний кордон України товари з приховуванням від митного контролю шляхом подання митним органам України як підстави для переміщення документів, які містять неправдиві дані щодо найменування та асортименту товарів. Постановою судді Солом’янського районного суду м. Києва адміністративну справу повернуто до Київської регіональної митниці для додаткової перевірки, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що Прадід Ю. В. перебуває у трудових відносинах з ПП “Давиденко О. В.” і відповідно є посадовою особою.
Ст. 328 МК України передбачено, що адміністративні стягнення у вигляді попередження та штрафу можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, що триває, – два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушення ознак порушення митних правил стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття.
Однак мали місце непоодинокі випадки, коли посадовими особами митних органів тривалий час з дня порушення митних правил не складалися протоколи або тривалий час не направлялися на розгляд суду.
Так, 23.12.2006 в м. Києві по вул. Кібальчича співробітниками ДПС ДАІ був затриманий автомобіль “Хюндай-соната”, державний номерний знак ROW-DM281 під керуванням Ярощука О. В. Під час проведення митної перевірки встановлено, що даний автомобіль належить громадянину Німеччини Крюгеру Олександру, який він ввіз в Україну для власних потреб, проте передав по довіреності право керування Ярощуку О. В., чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 336 МК України. Протокол про порушення митних правил щодо Крюгера О. (справа 3-1761-1/10 Солом’янський районний суд м. Києва) складено Київською регіональною митницею лише 15.04.2010 р.
Протокол щодо Опанасенка Ю. В. (справа № 3-1114-1/10 Солом’янський районний суд) складений 16.02.2001 р. Київською регіональною митницею, а до суду направлений лише 15.03.2010 р.; щодо Трубаєва Г. В. (справа № 3-1582-1/10 Солом’янський районний суд) складено 06.03.2002 р., до суду направлений 16.04.2010 р.
Київською центральною спеціалізованою митницею протокол щодо Аббе Тегзена (справа № 3-8302/10 2010 р.) складено 30.04.2010 р., а направлено до суду 28.07.2010 р.; щодо Зента (справа № 3-7827/10 2010 р.) складено 09.10.2009 р., а до суду направлений 15.07.2010 р.; щодо Еда Пола (справа № 3-7825/10 2010 р.) складено 03.03.2010 р., а направлено до суду 14.07.2010 року; щодо Агата Скудері (справа № 3-8292/10 2010 р.) складено 28.01.2010 р., а направлено до суду 28.07.2010 р.; щодо Джирен (справа № 3-8409/8) складено 18.02.2010 р., а направлено до суду 28.07.2010 р. та ін. Всі ці справи надходили на розгляд Голосіївського районного суду.
Таким чином, посадові особи митниці, що направили на розгляд судів справи про порушення митних правил по закінченню строків накладення адміністративних стягнень, визначених ч. ч. 1, 2 ст. 328 МК України, позбавили суди можливості об’єктивно розглянути їх. Оскільки санкції статей, за якими було складено протоколи, є альтернативними, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 328 МК України, через закінчення строків суди були позбавлені можливості застосувати інші стягнення, крім конфіскації товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил.
Як свідчить аналіз вивчених справ, є й інша практика розгляду справ, по яких сплинув строк для накладення стягнення. Так, згідно з протоколом від 15.04.2011 р. Ярощук О. В. 23.12.2006 р. керував автомобілем “Хюндай-соната”, який 26.02.2006 р. на митну територію України для власних потреб тимчасово ввіз громадянин Німеччини Крюгер О. На розгляд Солом’янського районного суду дана справа (№ 3-1761-1/10) надійшла 30.04.2010 р. Розглядаючи її, суддя визнав Крюгера О. О. винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 336 МК України, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження у справі закрив, транспортний засіб – автомобіль, повернув Ярощуку О. В. (особі, яка керувала авто) для подальшого митного оформлення.
Приймаючи таке рішення, суд мотивував його тим, що двохмісячний строк для накладення такого виду стягнення, як штраф – збіг, а обставини справи не дають підстав для застосування такого виду стягнення, як конфіскація предмета правопорушення. При цьому судом не зазначено, які саме обставини справи не дають підстав для застосування такого виду стягнення, як конфіскація, а також як це узгоджується з приписами ч. 3 ст. 328 МК України про те, що товари безпосередніх предметів порушення митних правил підлягають конфіскації незалежно від часу виявлення порушення митних правил.
Особливе значення для правильного, якісного та своєчасного розгляду справи в суді має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про місце, час та суть порушень митних правил, посилання на статтю МК, що передбачає відповідальність за таке порушення (п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 363 МК України). Проте на розгляд судів надходять матеріали, в яких за однакові за складом порушення складаються протоколи на різних осіб. Зокрема, при порушенні митних правил, передбачених ст. 336 МК України (неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження у випадках, коли власник такого транспортного засобу передає право користування ним іншій особі), в одних випадках посадова особа митного органу складає протокол на власника транспортного засобу, в інших – на особу, яка керує таким транспортним засобом. Так, 04.12.2010 р. головним інспектором відділу митної варти Київської регіональної митниці складено протокол про порушення митних правил за ст. 336 МК України щодо Микал С. М., який 17.01.2010 р. керував за дорученням Виходцева О. Г. автомобілем “AUDI – A6″. Цей автомобіль був ввезений на митну територію України з отриманням пільг щодо оподаткування і відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 8 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” поставлений на тимчасовий облік в органах ДАІ на один рік без права відчуження або передачі у користування іншим особам. Розглядаючи дану справу (№ 3-2234/11), Солом’янський районний суд 10.03.2011 р. закрив по ній провадження у зв’язку з відсутністю в діях Микала С. М. складу правопорушення.
Такі ж рішення за аналогічних обставин прийняті суддями Солом’янського районного суду в справах про порушення ст. 336 МК України щодо Ніколаєнка Є. В. (справа № 3-1846-1/10), Атаджанова У. А. (справа № 3-3361/11) та ін.
На нашу думку, протоколи по цих справах слід було складати стосовно власників транспортних засобів, які їх ввезли на митну територію України і яким згідно із Законом України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” забороняється відчуження таких транспортних засобів та передача у користування іншим особам, про що вони повідомляються під час митного оформлення.
Має місце складання протоколів про порушення митних правил посадовими особами митних органів за очевидних обставин, при відсутності порушень митних правил. Так, 22.12.2010 р. інспектором ВМО “Центральної Київської регіональної митниці” складено протокол на президента компанії “Хилофарм” Сербія Ніколи Станковича за ст. 352 МК України, оскільки ним було вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві дані. Суть справи: 21.12.2010 р. при митному огляді вантажу, який надійшов від продавця “Хемофанрм” Сербія покупцеві ДП “Нижфарм-Україна” було виявлено, що лікарські засоби упаковано в картонні короби. Крім цього, у вантажному відсіку знаходилися 33 дерев’яних піддони, які не зазначені у ВМД та товаросупровідних документах. Розглядаючи справу № 3-895/11, Солом’янський районний суд обґрунтовано виніс постанову про закриття провадження в справі в зв’язку з відсутністю в даному випадку події правопорушення (хоча судом помилково зазначено в постанові – складу правопорушення). Як правильно зазначено в постанові судді, декларантом до митного органу була подана ВМД, в якій відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом № 307 Державної митної служби України від 09.07.97 р., вказано всі необхідні відомості про задекларований товар. Зокрема, в графі № 38 “Вага нетто (кг – вага в кг без будь-якої упаковки). У графі 35 Вага брутто (кг) – вага товару, що згідно п. 4 Інструкції включає вагу упаковки (в т. ч. піддони) за винятком контейнерів та транспортного обладнання.
Аналогічні обставини складання протоколу інспектором тієї ж митниці щодо Хомко Р. І. (справа № 3-2087-1/10, Солом’янський районний суд).
Ст. 386 МК України визначено органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил. Зокрема, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329 – 335, 337, 338, 342 – 344, 346, 347, 354, 355 МК України, розглядаються митними органами. Справи про порушення митних правил, передбаченні статтями 336, 339 – 341, 345, 348 – 353 МК України, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядаються судами за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.
Ст. 36 КУпАП встановлені правила накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Проте посадовими особами митних органів уповноваженими на складання протоколів в порушення вище названих вимог закону, при виявленні правопорушень митних правил відповідальність/ за які передбачена різними статтями МК України, розгляд яких підвідомчий суду та митним органам, складали один протокол про порушення митних правил за двома статтями та направляли такі протоколи на розгляд суду.
За наведених обставин посадова особа зобов’язана скласти два протоколи та направити їх до різних органів, уповноваженим розглядати справи про порушення митних правил (до суду та митного органу). Такі справи надходили на розгляд Солом’янського районного суду. Зокрема, справи № 3-3490-1/10; № 3-3722-1/10; № 3-4648-1/10 за ст. 352, 355 МК України відносно Бондарчук Н. В., № 3-3852-1/10 відносно Кріля А. М. за ст. 340, 355 МК України, № 3-3992-1/10 відносно Герасимчука А. І. за ст. ст. 340, 355 МК України, № 3-835-1/10 відносно Кравець Л. П. за ст. 340, 352, 355 МК України та ін. А на розгляд Подільського районного суду – справи № 3-5570/10 відносно Панюхно Ф. І.
Судді, розглядаючи дані справи, не звернули уваги на вказані порушення закону та не повернули такі протоколи для додаткової перевірки, а розглянули їх по суті з порушенням правил підсудності (підвідомчості).
Аналогічні справи надходили на розгляд Шевченківського районного суду, зокрема справи № 3-11517/10, № 3-11515/10 відносно Невольниченка Д. Б. за ст. 340, 355 МК України; № 3-11748/10 відносно Уляницького Є. С. за ст. 340, 355 МК України.
Проте судді Шевченківського районного суду правильно зазначали, що справи про порушення митних правил, передбачені ст. 355 МК України, підвідомчі не суду, а митним органам. При цьому виділяли матеріали в копіях та направляли митному органу для прийняття рішення по суті. Однак такі дії судів (по виділенню в копіях, у тому числі, копії протоколу) не відповідають вимогам закону, поза як по копії протоколу не може бути розглянуто справу. В даному випадку як зазначалося вище, необхідно повернути матеріали для додаткової перевірки з метою складання двох протоколів.
2. Розгляд судами адміністративних матеріалів про порушення митних правил. Порушення, які допускалися суддями місцевих судів
Як показало вивчення справ, районні суди м. Києва розглядають адміністративні справи, як правило, у 15-денний строк з дня їх надходження до суду, як це передбачено ст. 389 МК України.
Таке дотримання закону судами можливе ще й завдяки тому, що посадовими особами Київської регіональної митниці, Київської центральної спеціалізованої митниці при направленні справ до суду одночасно належним чином повідомляється особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи. Такі справи надходили на розгляд Голосіївського та Солом’янського районних судів. Але мають місце і недотримання 15-денного терміну розгляду справ зазначеної категорії. Так, справа про порушення митних правил щодо Сидорчука В. Є. (№ 3-2417/10) надійшла до суду 01.03.2010 р., розглянута судом 09.04.2010 р.; щодо Лауренса П. Ф. (№ 3-477/10), надійшла до суду 04.01.2010 р., розглянута 10.02.2010 р.; щодо Бакуліна Є. М. (№ 3-6138/10) надійшла 23.07.2010 p., розглянута 11.11.2010 року. Вказані справи надходили на розгляд Подільського районного суду м. Києва від Енергетичної регіональної митниці. При цьому при складанні протоколу та направленні матеріалів справи до суду особа, що притягується до відповідальності, не повідомлялася про час та місце розгляду справи.
З порушенням строків розглянуто справи про порушення митних правил у Шевченківському районному суді, які надійшли на розгляд від Київської обласної митниці без повідомлення митним органом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи. Справа щодо Олексієнка О. В. (№ 3-7669/10) надійшла до суду 17.06.2010 року, розглянута 14.07.2010 р.; щодо Юрченка Є. Л. (№ 3-8006/10) надійшла 24.06.2010 р., розглянута 16.07.2010 р.; щодо Желєзка І. Ю. (№ 3-298/10) надійшла 24.12.2009 p., розглянута 17.02.2010 р.
Ст. 365 МК України визначено коло осіб, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил. Такими особами є: особи, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил; їх представники (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності, доручення); захисники; свідки; експерти; перекладачі; поняті.
Ст. 366 – 372 МК України визначено їх права. Вказані норми закону не відносять до кола осіб, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил, представників митних органів та не визначають їх прав. Ч. 3 ст. 390 МК України лише передбачено, що в разі розгляду справи про порушення митних правил судом суддя зобов’язаний повідомити митний орган про час та місце розгляду справи.
Проте деякими суддями в порушення цих приписів МК при розгляді справ допускалися представники митних органів до участі у розгляді справи як учасники провадження, при цьому їм роз’яснювалися права, заслуховувалися клопотання та думка щодо клопотань інших учасників, вони давали пояснення по складених протоколах і висловлювали свої міркування щодо накладення адміністративного стягнення. Як приклад, можна навести справи, розглянуті Солом’янським районним судом щодо Атаджанова І. А. (№ 3-3361/11), Йосипенка Т. Б. (№ 3-3585-1/10), Пабата В. О. (№ 3-4094-1/10), а також справи, розглянуті Подільським районним судом м. Києва, щодо Satandra Singh Rona (№ 3-6400/10); Веремієнка Д. В. (№ 3-7976/10 та № 3-7974/10); Коши Ф. П. (№ 6735/10).
Нерідко судді допускають до участі у справі про порушення митних правил представників юридичних осіб. При цьому одночасно допускають як представників компаній, які поставили товари на митну територію України, так і представників компаній, яким поставлявся товар у випадках притягнення до відповідальності посадових осіб цих юридичних осіб. Так, у справі щодо Дмитренка А. В. (№ 3-2274-1/10) суддею Солом’янського районного суду допущено представників заводу ДП “Завод – 410 цивільної авіації” та ТОВ “Саут Ейрайлнс- компані”, яка поставляла товар в Україну, однак інтереси самого Дмитренка А. В. ніхто не представляв, а справа була розглянута за його відсутності; у справі щодо С. Михаелидела (№ 3-4202-1/10), який працював у компанії “Pharmascience international limited” (Кіпр) допущено представника ТОВ “Фармасайс Україна”, яке одержало товар в Україні.
Ст. 367 МК України, крім встановлення кола осіб, які можуть бути представниками осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, визначено також перелік документів, що підтверджують їх повноваження.
Проте нерідко до участі у справах судді допускають як представників осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності – представників юридичних осіб, де працюють ці особи. Так, у справах щодо Богуславського Ю. М. (№ №-2082-1/10, № 3-2083-1/10, № 3-2084-1/10), розглянутих Солом’янським районним судом, суддею допущено як представника Богуславського Ю. М. – Жовтоногу М. Н., представника приватної компанії з обмеженою відповідальністю “Olviya good d.v”.
Досить часто судді, допустивши до участі у розгляді справи представників осіб, які притягаються до відповідальності, не перевіряють, чи мають відповідні повноваження представники згідно з нотаріально посвідченими довіреностями. Так, у справах, розглянутих Солом’янським районним судом щодо Кошалка А. Г. (№ 3-892/11), Бондарчук Н. В. (№ 3-3722-1/10 та № 3-3490-1/10), Пабат В. О. (№ 3-4094-1/10), в нотаріально посвідчених довіреностях, виданих особами, які притягаються до адміністративної відповідальності, на представництво їх інтересів надані повноваження як позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому. Проте жодним чином не зазначено про повноваження щодо участі в справах про адміністративні правопорушення. Так, суддею Солом’янського районного суду розглянуто справу про порушення митних правил стосовно Короткової (Вольнової) С. В. за відсутності Короткової С. В., але з участю її представника. Проте в довіреності, копія якої долучена до матеріалів справи, відсутні повноваження представника на представництво її в судах як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З наведеного випливає, що по вказаних справах представники були допущені до участі в справах без належних повноважень.
П. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 03.06.2005 р. “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” визнано правильною практику тих судів, які при розгляді справи, в якій бере участь особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, та допитуються викликані до суду свідки, забезпечують ведення протоколу судового засідання. Проте не завжди у названих випадках судді забезпечують ведення протоколів судового засідання. Так, у справах щодо Анатонюка О. Ф. (№ 3-12556/10) та Хоменко А. Ю. (№ 3-10009/10), розглянутих суддями Шевченківського районного суду м. Києва; у справах щодо Модельського А. В. (№ 3-2266-1/10), Бондарчук Н. В. (№ 3-1657-1/10); Кріля А. М. (№ 3-385-1/10), розглянутих суддями Солом’янського районного суду; у справі щодо Мельничука О. А. (3-5617-1/10), розглянутої суддею Голосіївського районного суду всупереч рекомендаціям Пленуму Верховного Суду України судді не забезпечили ведення протоколів судових засідань, а тому в разі оскарження постанови суду неможливо перевірити правильність оцінки доказів. Водночас необхідно звернути увагу суддів і на якість складання протоколів судових засідань у справах про порушення митних правил.
Виходячи із рекомендацій вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, в протоколі судового засідання поряд із іншими відомостями має бути викладений зміст пояснень особи, яка притягається до відповідальності, свідків та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Прикладом неналежного складання протоколу судового засідання є справа щодо Чумака В. В. (№ 3-23/10), розглянута Подільським районним судом. Як зазначено у протоколі, після роз’яснення прав особам, які брали участь у розгляді справи, вказано: “оголошення протоколу, заслуховування пояснень. Правопорушник: пояснення. Представник митниці Тимошенко В. В.: пояснення. Представник митниці Гойко В. П.: пояснення. Прокурор: оголосив висновок по справі. Суд видаляється до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголошує постанову”. Проте зі змісту постанови, прийнятої за результатами розгляду даної справи, особа, яка притягнута до відповідальності, дала докладні пояснення щодо обставин справи, судом досліджувалися матеріали справи. Однак це жодним чином не відображено у протоколі судового засідання.
Аналогічні порушення допущені цим же судом при розгляді справи щодо Сидорчука В. Є. (№ 3-2477/10).
КУпАП та МК України не передбачають фіксування судового процесу технічними засобами. Але є випадки фіксування судового процесу, зокрема комплексом “Камертон”, при цьому використовується програма, розроблена для цивільних справ. Так, згідно із журналом судового засідання Подільський районний суд розглянув справу не про адміністративне правопорушення, а цивільну справу Державної митної служби України відносно Коши Ф. П. При цьому зазначено сторони: позивач та відповідач. Можна лише здогадуватися, що позивачем суд вказав представника митниці, який згідно з нормами Митного кодексу України не є особою, яка бере участь у розгляді справи, а відповідачем – особу, яка притягається до відповідальності (справа № 3-6785/10).
Відповідно до вимог ст. 272 КупАП та ст. 371 МК України свідок зобов’язаний з’явитися у призначений час і дати детальні та правдиві пояснення (а не показання), повідомити все відоме йому в справі та відповісти на поставлені запитання. Кримінальної відповідальності свідка за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання у справі адміністративне правопорушення законом не передбачено.
Але деякими суддями практикується відібрання розписок, на кшталт того, що свідок попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від дачі показань (хоча за законом свідок дає пояснення, а не показання), а також про присягу свідка, в якій той зобов’язується говорити правду, нічого не спотворювати і не приховувати (справа № 3-315-1/10 щодо Короткової С. В., Солом’янський районний суд).
Аналіз закритих проваджень по справах свідчить про те, що не завжди судді при розгляді справ про порушення митних правил виносять належним чином мотивовані рішення. Солом’янським районним судом 27.01.2010 року Короткову С. В. (справа № 3-315-1/10), яка притягалася за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 348 МК України у зв’язку із невиконанням нею зобов’язання про зворотне вивезення до 20.12.2009 р. з митної території України автомобіля “Lincoln TOW№ CAR” 2006 р. випуску, звільнено від адміністративної відповідальності. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що під час розгляду справи було встановлено, що зобов’язання Коротковою С. не виконані в зв’язку з виходом із ладу гідравлічної системи керма автомобіля. На підтвердження зазначеного судом заслухано свідка – власника СТО, де ремонтувався автомобіль в період з 18.12.2009 по 29.12.2009 р., досліджено акт виконаних робіт, при цьому ще від 18.12.2009 р., та квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату за ремонт автомобіля 4335 грн. Короткова С. участь у судовому засіданні не брала, був її представник. Проте поза увагою судді залишилися пояснення Короткової С., які вона дала під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 31.12.2009 р. З них видно, що вона не вивезла автомобіль, оскільки була заклопотана домашніми справами та справами бізнесу. При цьому повідомила, що обставин у вигляді хвороби, виходу із ладу автомобіля, аварії, злочинних дій третіх осіб, викрадення та інших, які б перешкоджали вивезти автомобіль (а відповідно були б підставою для звільнення від адміністративної відповідальності), не було.
Однак суд, не усунувши зазначених суперечностей, виніс необґрунтовану (на нашу думку) постанову про звільнення Короткової від адміністративної відповідальності. Крім того, суддя в порушення вимог ст. 391 МК України, якою передбачені вичерпні види постанов у справах про порушення митних правил, прийняв рішення, яке не передбачене цим законом. В даному випадку суддя, за наявності для того підстав, повинен був винести постанову про закриття провадження у справі, а не про звільнення від адміністративної відповідальності.
На нашу думку, не є достатньо обґрунтованим рішення цього ж суду щодо відсутності події і складу адміністративного правопорушення (так зазначено у постанові судді) в діях Геллера Леслава Богдана (№ 3-4057-1/10), передбаченого ст. 348 МК України. Щодо нього складено протокол про те, що 30.07.2008 р. він поставив на тимчасовий облік в Південній митниці автомобіль “BENTLEY CONTINENTAL” 2007 р. випуску під зобов’язання про зворотне вивезення в строк до 29.09.2008 р. Проте згідно з інформацією ЄАІС Державної митної служби України вказаного зобов’язання Геллер не виконав. Крім цього, він передав автомобіль в користування громадянину Лук’яненко А. І. Обґрунтовуючи прийняте рішення суддя в постанові зазначив: “Суд, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях Геллера Леслава Богдана не вбачається склад правопорушення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, безпосередній предмет правопорушення було вивезено за митний кордон України, що свідчить про виконання зобов’язання, яке було надано митному органу”. Згідно з тією ж постановою в діях Геллера Л. Б. убачається склад правопорушення, передбаченого ст. 336 МК України. Проте в матеріалах справи є витяг з ЕАІС ДМС України, згідно з яким з 16.05.2009 по 28.08.2010 р. на даному автомобілі Лук’яненко Андрій та Лук’яненко Анна неодноразово по зеленому коридору в’їжджали та виїжджали з України та на який суддя послався в постанові. Даний реєстр, на нашу думку, не є належним доказом того, що Геллером Л. Б. виконано зобов’язання, оскільки: по-перше зобов’язання повинно бути виконано до 29.09.2008 р., а реєстр, на який вказує суддя, починається лише 16.05.2009 р.; по-друге, Держмитслужбою України з метою реалізації положень ст. 187 МК України встановлено порядок контролю за виконанням громадянином зобов’язання про зворотне вивезення товарів, згідно з яким після виконання громадянином зобов’язання про зворотне вивезення товарів посадова особа митного органу робить на примірнику зобов’язання, переданого громадянинові відмітку “Зобов’язання виконано” та засвідчує його відтиском особистої номерної печатки і залишає в митному органі. Форма зобов’язань затверджена наказом Держмитслужби України від 26.12.2009 р. № 918. На зазначене суддя не звернув уваги і постановив рішення без належної оцінки доказів.
Відповідно до ст. 319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Вивченням справ встановлено непоодинокі випадки, коли судді закривали провадження у справах про порушення митних правил в зв’язку з відсутністю складу правопорушення за відсутності в діях осіб умислу на порушення митних правил. При цьому належним чином не умотивовували свої рішення по справах, які характеризуються необережною формою вини. Так, 12 липня 2010 року суддя Солом’янського районного суду виніс постанову, якою закрив провадження в адміністративній справі відносно Пісарчука З. А. (№ 3-2589-1/10) про порушення митних правил за ст. 352 МК України, а предмети порушення митних правил вартістю 2598829 доларів США повернув фірмі “CTLI№E LLP”.
Згідно з протоколом, складеним митним органом, Пісарчук З. А. 06.06.2008 р. перемістив на митну територію України партію посуду. Як підставу для переміщення вантажу ним було надано відповідні документи. Проте під час митного огляду виявлено портативні комп’ютери, мобільні телефони та установку для висушування повітря загальної вартістю 2598829 доларів США. Вказані товари не були зазначені в товаросупровідних документах, а приховування було здійснено шляхом розміщення зазначених товарів посередині напівпричепа, з усіх боків обкладено коробами з посудом, що унеможливлювало їх виявлення без повного розвантаження напівпричепа. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суддя обґрунтував його тим, що під час перевірки матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи, будь-яких фактичних даних, які б вказували на вчинення Пісарчуком З. А. контрабанди вищевказаного вантажу, встановлені не були, пославшись на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.06.2010 р. Крім того, зазначено в постанові, враховуючи, що в діях Пісарчука З. А. відсутній умисел на переміщення через митний кордон України товарів з приховуванням від митного контролю, а саме: з використанням способу, що утруднює виявлення таких товарів та шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів через митний кордон, документів, що містять неправдиві дані. Ці обставини стали підставою для закриття адміністративної справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України. При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, суд зазначив, що не вбачає підстав для повернення вказаної адміністративної справи митному органу для проведення додаткової перевірки.
З аналогічних підстав за відсутністю умислу на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю суддею Солом’янського районного суду 13.10.2010 р. закрито провадження у справі про притягнення Герасимчука А. І. до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 340, 355 МК України (№ 3-3992-1/10). Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення Герасимчука А. І. 15.09.2010 р. перемістив через кордон України тримачі для рушників та інші товари. Між тим тримачі для рушників були укомплектовані паперовими рушниками для рук в рулонах, відомості про які відсутні в описовій частині товарів, заявлених для митного оформлення. Скасовуючи зазначену постанову та приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення на Герасимчука А. І за порушення митних правил, апеляційний суд м. Києва вказав на наступне: “Суд першої інстанції не дав належної оцінки усім доводам, викладеним в протоколі про порушення митних правил, а лише формально констатував невинуватість Герасимчука А. І. у вчинені порушень, передбачених ст. 340, 355 МК України на підставі лише його пояснень щодо небажання приховати від митного контролю товар при переміщенні через митний кордон України та невчинення дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів.
Оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах закону, а саме ст. 9 КУпАП, якою визнано, що адміністративним порушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, тобто відсутність в діях особи прямого умислу не може свідчити про відсутність адміністративного правопорушення за умов доведеності наявності події правопорушення”.
Зазначені обставини є типовими для справ, де провадження закриваються у зв’язку з відсутністю події і складу правопорушення. Аналогічним чином закрито провадження у справах № 3-2083-1/10; № 3-2083-1/10; № 3-2084-1/10 (Солом’янський районний суд) щодо директора підприємства “Olviya” Богуславського Ю. М., який перемістив на митну територію України трьома партіями 74893 кг замороженого м’яса великої рогатої худоби. Переміщення було здійснено шляхом подання митному органу недостовірної інформації щодо терміну придатності: в документах було вказано 24 місяці, а на маркувальних етикетках виробника – 12 місяців. Закриваючи справу, суддя послався на постанову про закриття кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України, а також на лист підприємства виробника м’яса бразильського підприємства “Minerva” про те, що етикетки, де вказано термін придатності 12 місяців, є помилкою, яка виникла внаслідок збою в комп’ютерній системі. При цьому поза увагою суду залишилася та обставина, що у всіх трьох партіях на коробах, які знаходилися безпосередньо біля дверей контейнера, було змінено термін придатності м’яса шляхом наклеювання на етикетки виробника інших етикеток.
Закриваючи провадження у справі щодо Кравець А. П. за ст. 340, 355 МК України, суддя послався на те, що згідно з постановою про закриття кримінальної справи в діях Кравця А. П. відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, а тому відсутній склад та подія адміністративного правопорушення.
Як вже зазначалося, значну кількість закритих справ становлять ті, які закриті в зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. При цьому досить часто вказані рішення приймаються всупереч положенням ч. 3 ст. 328 МК України, згідно з якою безпосередні предмети порушення митних правил підлягають конфіскації незалежно від часу виявлення цих порушень.
28.04.2010 р. Солом’янський районний суд, закриваючи провадження в зв’язку із закінченням строків накладення стягнення у справі про притягнення до відповідальності за ст. 113 МК України (в редакції 1991 р.) Трубаєва Г. В. (№ 3-1582-1/10) та не застосовуючи конфіскацію, зазначив, що санкція ст. 113 МК України передбачає одночасне застосування основного та додаткового стягнення, проте застосування додаткового стягнення у вигляді конфіскації без основного стягнення у вигляді штрафу є неприпустимим. Водночас суддя не звернув увагу на те, що санкція ст. 348 МК України (в редакції 2002 р.) є альтернативною, передбачає адміністративне стягнення як у вигляді штрафу, так і у вигляді конфіскації товарів, тобто є більш м’якою, а тому відповідно до з ч. 3 ст. 10 МК України має зворотну силу і поширюється на правопорушення, вчинені до прийняття нового МК. Тому суддя був зобов’язаний був постановити рішення з урахуванням вищеназваних вимог закону.
31.03.2010 р. Солом’янський районний суд, закриваючи провадження по справі щодо Панасенка Ю. В. за ст. 348 МК України в зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, в порушення ч. 3 ст. 328 МК України взагалі не вирішив питання щодо можливої конфіскації товарів, які були предметом порушення митних правил.
При розгляді справ про порушення митних правил, де конфіскація є альтернативним стягнення та у випадках закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, суди, на нашу думку, повинні виходити із наступного. Ст. 328 МК України встановлено, що адміністративне стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, що триває, – два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушення ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше, як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття. Предмети, зазначені у п. 3 ст. 322 цього Кодексу, підлягають конфіскації незалежно від часу виявлення порушення митних правил.
Тому, розглядаючи справу по закінченні строків накладення стягнення, суд має право, з урахуванням обставин, особи правопорушника та інших обставин, передбачених ст. 33 – 35 КУпАП, накласти будь-яке стягнення, передбачене санкцією статті. Проте рішення повинно бути належним чином мотивованим. Тобто суд може прийняти рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу (коли санкція є альтернативною з конфіскацією) та закрити провадження в зв’язку із закінченням строків накладення стягнення у вигляді штрафу, при цьому належним чином умотивувати рішення про незастосування конфіскації.
Якщо ж санкція статті передбачає додаткове стягнення у вигляді конфіскації, то згідно з вимогами ч. 3 ст. 323 МК України застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається. Проте застосування додаткового стягнення у виді конфіскації без основного стягнення, згідно з тією ж нормою МК України, можливе лише у випадку, коли справа про адміністративне правопорушення про порушення митних правил розглядається за протоколом, який складено після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття (ч. 3 ст. 323, ч. 2 ст. 328 МК України). Іншими словами, розглядаючи справу про порушення митних правил на підставі протоколу, який складено після винесення постанови про відмову в порушені кримінальної справи чи її закриття, суддя зобов’язаний застосувати додатковий вид стягнення у вигляді конфіскації без основного стягнення в разі закінчення місячного строку з дня винесення постанови.
Однак судді не завжди дотримуються зазначених вимог закону. Так, 05.08.2010 р. Подільський районний суд, закриваючи провадження у справі про порушення митних правил (ст. 352, 355 МК України) щодо Панюхно Ф. І. у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення зазначив, що вилучений товар конфіскації не підлягає, оскільки санкція ст. 352 МК України не передбачає додаткове стягнення у вигляді конфіскації, а є альтернативним основним стягненням із штрафом.
Проте санкція ст. 352 МК України передбачає як основне стягнення: штраф або конфіскацію та додаткове стягнення – конфіскацію. Відтак, враховуючи, що протокол складено після закриття кримінальної справи, суддя мав би вирішити питання щодо конфіскації.
Вивчення практики розгляду справ про порушення митних правил районними судами м. Києва також свідчить про наявність істотних недоліків та порушень норм процесуального і матеріального права під час розгляду справ про адміністративні правопорушення зазначеної категорії.
Згідно з вимогами ст. 391 МК України митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: про проведення додаткової перевірки; про накладення адміністративного стягнення; про закриття провадження у справі; про порушення кримінальної справи про контрабанду.
Однак мають місце випадки прийняття судами постанов, які не передбачені вищеназваною нормою закону.
Наприклад, 13.01.2010 р. Солом’янським районним судом при розгляді справи відносно Пархоменка А. В. (№ 3-203-1/10) за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 340 МК України, винесено постанову про звільнення Пархоменка А. В. від адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрито в зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Між тим ст. 391 МК України не передбачає такого виду постанови, як звільнення від адміністративної відповідальності.
Постановою Подільського районного суду м. Києва 11.03.2011 р. по справі про притягнення до адміністративної відповідальності Лазарева О. В. (№ 3-1078/2011) за вчинене правопорушення, передбачене ст. 352 МК України, відмовлено у відкриті провадження в справі про адміністративне правопорушення, оскільки на момент розгляду справи у суді закінчився строк накладення адміністративного стягнення. Проте провадження у названій справі було розпочато ще посадовою особою митниці, складанням протоколу про адміністративне правопорушення, тому суд відповідно до вимог ст. 247 КУпАП та ст. 328 МК України повинен був закрити провадження у справі.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, ст. 319 МК України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суб’єктами відповідальності за порушення митних правил (ст. 320 МК) можуть бути лише громадяни, які на момент вчинення правопорушення досягли 16-річного віку, а також посадові особи підприємства.
Відповідно до п. 14 Пленуму ВС України “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил” суд може прийняти до провадження справу про порушення митних правил та розглянути її по суті, коли особа, яка вчинила правопорушення, встановлена та щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення. У разі, якщо особа не встановлена, суди згідно з вимогами п. 1 ч. першої ст. 391 МК повинні приймати рішення про проведення додаткової перевірки для встановлення особи, що вчинила правопорушення. Проте посадовою особою Київської регіональної митниці зазначених положень закону не враховано при складані протоколу 11.05.2007 р. по факту переміщення ДП “Рапід-Логістик” через митний кордон України насіння газонних трав із заниженням митної вартості, в зв’язку з чим в протоколі не вказана особа, яка вчинила правопорушення. Не звернув увагу на дане порушення і суддя Солом’янського районного суду, розглядаючи справу за цим протоколом (3-2837-1/10) і прийняв рішення про закриття провадження у справі відносно директора ДП “Рапід-Логістик” Ленного В. П. за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Крім цього, в постанові суддя, описуючи місце, час та суть порушення митних правил, зазначив обставини, про які не йдеться в протоколі про порушення митних правил. Так, згідно з протоколом про порушення митних правил “… на митну територію був ввезений товар – насіння газонних трав загальною вартістю 11209,6 євро. Підставою переміщення через митний кордон стали документи, в тому числі інвойс № 7047879 від 10.04.2007 р.”. Водночас у постанові суддя зазначив, що було переміщено той же товар, проте на суму 102174,64 євро, підставою для переміщення стали дев’ять інвойсів.
Ст. 357 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що не регулюється ним, – відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення. Ст. 328 МК України встановлено строки накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Виходячи з цих положень, судді незаконно закривають провадження у справі про порушення митних правил у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення з посиланням на ст. 38 КУпАП України, оскільки питання строків накладення адміністративного стягнення врегулювано ст. 328 МК України, при цьому по-іншому, ніж це визначено у ст. 38 КУпАП. Такі постанови винесено у справах № 3-1582-1/10, 3-114-1/10 суддями Солом’янського районного суду, та у справі № 3-1078/11 суддею Подільського районного суду.
Мають місце незастосування конфіскації і з інших підстав, які, на нашу думку, не відповідають вимогам закону. Так, суддя Солом’янського районного суду, визнавши Байрацького В. В. винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, та закриваючи провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення стягнення (більше 1 місяця з дня винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи), не застосував конфіскацію. Оскільки, як зазначено в постанові судді, для конфіскації предметів порушення митних правил будь-яких обмежень у строках не передбачено, то суд не вбачає можливим застосування конфіскацію предметів правопорушення в даному випадку, позаяк митницею не було встановлено вартості товару, який є предметом правопорушення. Таке рішення не ґрунтується на законі, оскільки Митним кодексом України не передбачено стягнення вартості товарів – предметів порушення митних правил при винесенні постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Стягнення вартості зазначених предметів можливе лише у разі, коли неможливо виконати постанову суду про конфіскацію товарів, шляхом заміни способу і порядку виконання рішення відповідно до ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”. Зазначене випливає з положень ч. 3 ст. 405 МК України. Аналогічні рекомендації містяться в п. 20 Пленуму ВС України № 8 від 03.06.2005 р. “Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил”.
Аналіз судової практики розгляду цих справ також свідчить, що іноді судді допускають істотні порушення вимог процесуального і матеріального права, але за відсутності апеляційних скарг учасників судового розгляду, протестів прокурора постанови місцевих судів залишаються без змін.
Крім цього, на нашу думку, потребує законодавчого врегулювання (узгодження) суперечність між нормами КУпАП та МК України щодо строків накладення адміністративного стягнення. Оскільки п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено як обставину, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, з посиланням на ст. 38 КУпАП. Якщо в МК України закінчення строків накладення адміністративного стягнення теж є обставиною, що виключає провадження, то строки, визначені ст. 328 МК України, інші, ніж ст. 38 КУпАП, та мають свої особливості. Тому доцільно в п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слова “передбачених ст. 38 цього Кодексу”, замінити словами “накладення адміністративного стягнення”.
Слід також законодавчо закріпити необхідність ведення протоколу судового засідання у випадках розгляду справи з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інших осіб, які беруть участь у провадженні.
За результатами обговорення даного узагальнення суддями апеляційного суду м. Києва висловлено побажання щодо необхідності законодавчого врегулювання питання представництва осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Оскільки КУпАП на відміну від МК України не передбачає можливості участі у провадженні справи про адміністративне правопорушення представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
 
Суддя апеляційного суду м. Києва                                М. П. Худик
Лист Апеляційного суду м. Києва “Узагальнення практики розгляду районними судами міста Києва справ про адміністративні правопорушення, що пов’язані з порушенням митних правил” від 01.06.2011 р.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>