Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду “Щодо завищення суми збитку з податку на прибуток” від 08.05.2014 р. у справі № 806/7976/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
від 08 травня 2014 р. Справа № 806/7976/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шидловського В.Б
суддів: Євпак В.В., Капустинського М.М.,
при секретарі Волянській О.В. ,
за участю сторін:
представника позивача Борушевської А.А., Поліщук В.М.
представника відповідача Дубчак М.В., Джус Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постанову Житомирського окружного адміністративного суду від “17” лютого 2014 р. у справі за позовом Комунального підприємства “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Житомиртеплокумуненерго» Житомирської міської ради звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232203 від 26.11.2013 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 р. позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002232203 від 26.11.2013 року, винесене Житомирською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем була проведена камеральна перевірка з податку на прибуток відповідно до якої складено акт № 3136/22-3 від 15.11.2013 року (а.с. 6-7).
Відповідно до порушень, зафіксованих у вищевказаному акті, Житомирською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002232203 від 26.11.2013 року (а.с. 11).
Відповідач в обґрунтування свого рішення зазначив, що платник податку порушив порядок заповнення податкової звітності з податку на прибуток, а саме п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Позивачем за 3 квартали 2013 року занижено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток звітного періоду на 1 052 824 грн., в результаті того, що в р. 13 Декларації, та відповідно у р. 13 та 13.7 додатку декларації платником задекларовано суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток за звітний (податковий) період в сумі 1 052 824 грн.
Як вбачається з даних перевірки, сума нарахованого авансового внеску становить 68303 грн., з розрахунку 1/12 суми податку нарахованого за попередній 2012 звітний рік в сумі 819630 грн.
Відповідач вважає, що вищевказана помилка призвела до заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток та завищення переплати по податку на прибуток по особовому рахунку платника за 3 квартали 2013 року на суму 1 052 824 грн.
Судом встановлено, що протягом 3 кварталів 2013 р. позивачем були сплачені авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 1 052 823,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 814 від 21.03.2013 року – на суму 68 303,00 грн. № 1096 від 18.04.2013 року – на суму 68 303,00 грн. та № 1 від 06.09.2013 року – на суму 916 217,55 грн. (а.с. 13-15).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення КП “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток є помилковими, а зобов’язання сплатити штраф у розмірі 1 579 236,00 грн. – протиправним, відтак, податкове повідомлення-рішення Житомирською ОДПІ № 0002232203 від 26.11.2013 року підлягає скасуванню.
Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до абзацу 4 п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Податковим кодексом України чітко визначені випадки подання квартальних податкових декларацій у звітному (податковому) році виключно для платників податку, які згідно Податкового кодексу України повинні сплачувати авансові внески з податку на прибуток, а саме:
- якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал, яка подається до органу державної податкової служби в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (абз. 7 п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2013 року позивачем подана податкова декларація з податку па прибуток підприємства за І квартал 2013 року (а.с. 21-24). З вказаної декларації вбачається, що за результатами господарської діяльності позивача за 1 квартал 2013 року в наявності прибутку не було. Разом з тим, платіжними дорученнями № 814 від 21.03.2013 року та № 1096 від 18.04.2013 року були сплачені авансові внески з податку на прибуток на загальну суму – 136606 грн. (68 303 грн. + 68 303 грн.) та були відображені в подані податковій декларації.
09.08.2013 року відповідачу була здана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2013 року, в якій були відображені сплачені авансові внески з податку на прибуток у сумі 136 606 грн.
Відповідно до ст.152 Податкового кодексу України визначений порядок обчислення податку. Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу (ст. 152.9 ПКУ). Тобто, позивач має у періоди визначені даною статтею подавати декларацію.
Таким чином, 30.10.2013 року позивач подав податкову декларацію за три квартали, у якій відобразив сплачений авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 1 052 824 грн. (68303 грн. + 68 303 грн. + 916 217,55 грн.). Кошти у сумі 916 217,55 грн. були перераховані 06.09.2013 року відповідно до платіжного доручення № 1 від 06.09.13 (а.с. 15).
У відповідності до ст. 54.1 крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошовою зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Штрафні санкції за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачені ст. 126 ПКУ. У відповідності до ст. 126.1 ПКУ штрафна санкція розраховується в процентах від суми податкового борг), який виникає в результаті несплати тієї ж суми узгодженого грошового зобов’язання. Тому фінансова санкція застосовується, лише коли сплачена сума грошового зобов’язання менша за узгоджену суму грошового зобов’язання. У даному випадку сума оплати перевищує задекларовану суму авансового внеску.
Позивач є комунальним підприємством і являється збитковим. За І півріччя 2013 року підприємство задекларувало збитки в сумі 42 814 275 грн. Таким чином, у підприємства не виникає податкове зобов’язання з податку на прибуток відповідно не може й виникнути заниження суми грошового зобов’язання з податку на прибуток за І півріччя 2013 року.
Аналізуючи вище викладене та той факт, що КП “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради не було порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, приходить до висновку, що порушення порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток не мало місця.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від “17” лютого 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду “Щодо завищення суми збитку з податку на прибуток” від 08.05.2014 р. у справі № 806/7976/13-а

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>