Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду “Щодо невідповідності електронного цифрового підпису при реєстрації податкової накладної” від 22.01.2015 р. у справі № 822/4813/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 22 січня 2015 року Справа № 822/4813/14
м. Вінниця
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.
за участю представників сторін:
апелянта – Рисюк П.В., Собищанський В.А.
позивача – Костюкович Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства “Довжоцький спиртовий завод” до Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Хмельницького окружного адміністративного суду звернулось ДП «Довжоцький спиртовий завод» з адміністративним позовом до Кам’янець – Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми В4 № 0006931501 від 24 жовтня 2014 року, В1 № 0006941501 від 24 жовтня 2014 року та форми В1 № 00069951501 від 24 жовтня 2014 року.
Мотивуючи позовні вимоги товариство зауважило про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру від’ємного значення та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки надані до перевірки первинні документи підтверджують правомірність формування цих показників.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 09.12.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошує на тому, що згідно з даними бухгалтерського та податкового обліку ДП “Довжоцький спиртовий завод” відображало лише доходи від послуг по переробці меляси на дріжджі. Разом з тим, як стверджує податковий орган, оскільки частина вироблених дріжджів є власною готовою продукцією підприємства, то їх передача ТОВ ТПК “Укрхімекспорт” повинна відображатися як доходи від реалізації готової продукції, які будуть більшими ніж доходи від надання послуг по переробці на вартість сировини, витраченої на виготовлення готової продукції.
Таким чином відповідач наголошує, що внаслідок непроведення розподілу виходу дріжджів при одночасній переробці власної та давальницької меляси, позивачем завищено об’єкт оподаткування за липень 2014 року на суму 1 822 274 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045 грн, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі окремо зауважуючи, що договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року, на думку податкового органу, укладений без наміру отримання правових наслідків і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі сировини (меляси) для виробництва спирту та дріжджів, оскільки оприбуткована меляса-власна і прийнята на зберігання, зберігається в одних ємкостях. Крім того, представники відповідача звернули увагу суду щодо невідповідності електронного цифрового підпису при реєстрації податкової накладної, що суперечить вимогам ПК України.
Представник позивача проти доводів скаржника заперечив та посилаючись на письмові заперечення від 20.01.2015 року, просив у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 24.09.2014 року по 03.10.2014 року посадовими особами Кам’янець – Подільської об’єднаної Державної податкової інспекції проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ДП “Довжоцький спиртовий завод” (код ЄДРПОУ 23841854) бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень – серпень 2014 року.
Актом перевірки встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:
- п.200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних періодів за липень 2014 року на суму 1 822 274 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045 грн.;
- 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.10 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в наслідок чого позивачем завищене від’ємне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 196 045 грн. та за серпень 2014 року на суму 993 563 грн.;
- п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України позивачем занижене позитивне значення з ПДВ за липень 2014 року на суму 431 865 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення – рішення:
- форми В4 № 0006931501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 993 563 грн.;
- форми В1 № 0006941501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) на суму 1 822 274 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 911 137 грн.;
- форми В1 № 00069951501 від 24 жовтня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) на суму 196 045 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98 022, 5 грн.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задоволенні позову виходив з того, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтовано виходив з припущення фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений належними та допустимими доказами.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що платник податків впровадив у виробництво удосконалену однопотокову схему виробництва спирту з одночасним виробництвом хлібопекарських дріжджів пресованих високої якості.
Вказана схема виробництва відповідає виробничому технологічному Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих дріжджів ВТР 238418545-2007 (надалі – Регламент), розробленому безпосередньо для конкретних умов і обладнання Державного підприємства “Довжоцький спиртовий завод”.
Вказаний Регламент розроблений УкрНДІспиртбіопрод згідно з вимогами чинних нормативних документів та на основі “Типового технологічного регламенту одержання мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів” № ТТР 00032744-3508- 2005 затв. 20.09.05 введено в дію 01.01.06 згідно з вимогами СОУ 15.0-37-188:2004, СОУ 15.0-37-189:2004 та з урахуванням специфіки апаратурно-технологічної схеми підприємства, роботи устаткування, обладнання.
Регламент є нормативним документом для Позивача і містить параметри для кожної ділянки технологічного процесу. Так, Регламент передбачає виробництво спиртової бражки із власної, покупної сировини та хлібопекарські дріжджі пресовані із давальницької сировини. Регламентом прямо встановлено, що при відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, відсутності давальницької сировини тощо, завод може працювати виробляючи тільки один продукт – спиртову бражку.
Розділом 5 Регламенту “Технологічна схема” передбачено, що для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів – давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємкостях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.
Пунктом 2.2. розділу 2 Регламенту “Хлібопекарські дріжджі пресовані” прямо передбачено, що на підприємстві для вирощування біомаси дріжджів використовують давальницьку сировину.
Аналогічні положення містяться у підпункті 6.7.1 пункту 6.7 розділу 6 Регламенту “Норми витрат давальницької меляси на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованих”, згідно приписів якого для вироблення дріжджів хлібопекарських пресованих ДП “Довжоцький спиртовий завод” використовує давальницьку мелясу. Витрати сировини на одержання товарної продукції хлібопекарських дріжджів пресованих відносять на давальницьку мелясу. При цьому, положення Регламенту чітко встановлюють затверджені норми витрат цукру на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованих у двопродуктовому виробництві.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, Регламент взагалі не передбачає виробництва дріжджів із власної, а не давальницької сировини, а перевіркою не виявлено жодних ознак порушення вимог Регламенту з боку платника податків.
Отже, усі одержані у результаті застосування однопоточної двохпродуктової схеми дріжджі вироблені виключно з давальницької меляси, як це і передбачено технологічним регламентом виробництва.
Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Судом встановлено, що під час проведення перевірки у Позивача були наявні всі первинні документи, які підтверджують господарські операції підприємства з одержання давальницької меляси, її переробки у дріжджі та передачу продукції замовнику.
Колегія суддів зазначає, що висновки Відповідача про неможливість підтвердження виходу дріжджів саме із давальницької сировини не підтверджено жодними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях, зокрема останнім не проведено дослідження відповідності кількості виробленої готової продукції кількості отриманої на давальницьких умовах сировини, достовірно не встановлено, чи перевищує кількість готової продукції кількість отриманої давальницької сировини.
Таким чином, Відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення Позивачем обліку виходу готової продукції на підприємстві.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача стосовно того, що договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладений без наміру створення правового результату і фактично приховує реальну господарську діяльність позивача стосовно купівлі меляси для виробництва спирту та дріжджів.
Так, господарські відносини Позивача і TOB ТПК “Укрхімекспорт” щодо зберігання належної замовнику меляси бурякової ґрунтуються на підставі укладеного сторонами Договору зберігання № 212-040-HJ06 від 31 грудня 2005 року (із відповідними додатковими угодами).
Відповідно до умов вказаного договору Зберігач (ДП “Довжоцький спиртзавод”) зобов’язаний зберігати мелясу бурякову у визначеній договором кількості (надалі Майно) передане йому Поклажодавцем (TOB ТПК “Укрхімекспорт”), який в свою чергу приймає на себе зобов’язання прийняти це майно. Передача Майна і зняття майна зі зберігання здійснюється партіями та оформляється актами прийому-передачі, що є невід’ємною частиною договору.
Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений Позивачем договір не спрямований на реальне настання правових наслідків. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, і є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Висновки акту перевірки про те, що договір зберігання № 212-040-HJ06 від 31 грудня 2005 року складений без наміру створення правомірного юридичного результату не підтверджені жодним доказом.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений Відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.
Крім того, відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як з’ясовано під час апеляційного розгляду, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, встановлено правомірність договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ ТПК “Укрхімекспорт” а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи податкового органу в цій частині.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник також посилався на те, що відповідно до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року поданого позивачем до Кам’янець-Подільської ОДПІ, у складі податкового кредиту за липень 2014 року відображено податкові накладні, що виписані на постачання імпортних товарів у т.ч. які підлягали реєстрації та зареєстровані в ЄРПН, проте прізвище особи, що виписала податкову накладну не відповідає прізвищу особи, цифровий підпис якої накладено на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що порушує вимоги п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта в цій частині колегія суддів зауважує на тому, що жодних порушень вимог ст.201 ПК України щодо оформлення позивачем податкової накладної відповідачем не встановлено, водночас позивачу не було та не могло бути відомо ким саме проставлявся електронний підпис під час реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі.
Під час розгляду справи встановлено, що будь-які зауваження до форми та змісту податкових накладних у податкового органу відсутні. Отже, оскільки позивач не мав доступу до відомостей Реєстру в частині інформації про те, ким зареєстровані податкові накладні, будь-яке порушення з його сторони та з його вини, відсутнє.
Таким чином, висновок апелянта про порушення податкового законодавства ДП “Довжоцький спиртовий завод” при формуванні податкового кредиту з врахуванням податкових – накладних, в яких виявлено порушення в їх оформленні, є помилковим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми В4 № 0006931501 від 24 жовтня 2014 року, В1 № 0006941501 від 24 жовтня 2014 року та форми В1 № 00069951501 від 24 жовтня 2014 року.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду “Щодо невідповідності електронного цифрового підпису при реєстрації податкової накладної” від 22.01.2015 р. у справі № 822/4813/14

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>