Постанова Вищого господарського суду України “Щодо підтвердження факту здійснення господарської операції первинними документами” від 06.12.2007 р. у справі № 2-11/5956-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 06 грудня 2007 року № 2-11/5956-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого                                                                           Кота О.В.
суддів                                                                                     Шевчук С.Р. (доповідач),
Владимиренко С.В.,           
розглянувши касаційну скаргу і додані документи       
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Підприємство “Вітек”       
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 року
у справі № 2-11/5956-2006
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Закритого акціонерного товариства “Авіатермінал”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Вітек”
про стягнення 180521,25 грн.       
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Аметова Е.М.(дов. № б/н від 10.01.2007 р.)
- відповідача: Ільонок Н.М. (дов. № 30 від 22.11.2007 р.)
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року Закрите акціонерне товариство “Авіатермінал” звернулось до господарського суду з позовом до підприємства “Вітек” про стягнення 170162,34 грн. боргу за нездійсненні розрахунки по договору № 14/2-02 від 02.01.2002, 7827,46 грн. – індексу інфляції та 2531,45 грн. –3% річних.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 (суддя А.С.Цикуренко) позов задоволено.
З відповідача на користь позивача стягнуто 170162,34 грн. – боргу, 7827,46 грн. – індексу інфляції, 2531,45 грн. –3% річних, 102 грн. – державного мита та 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 у справі № 2-11/5956-2006 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 у справі № 2-11/5956-2006 скасувати та прийняти постанову, якою в позові ЗАТ “Авіатермінал” до ТОВ “Вітек” повністю відмовити. В касаційній скарзі підприємство “Вітек” посилається на порушення місцевим та апеляційним судом норм процесуального та матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 14/2-02 від 02.01.2002, згідно якого Замовник – підприємство “Вітек” доручає, а Виконавець – закрите акціонерне товариство “Авіатермінал” виконує комплекс робіт та послуг по прийому, зберіганню, обліку і видачі авіаційних паливно-мастильних матеріалів на прирельсовому складі ПММ підприємства і забезпечує його повне збереження.
Згідно пункту 2.2.6 договору, Виконавець зобов’язується не пізніше ніж за два дні після прийому авіа ПММ Замовника на склад Виконавця виставляти рахунок Замовникові за надані послуги.
Умовами договору передбачено (пункти 3.1, 3.4 договору), що ціна послуг, що включають виконання робіт по прийому, зберіганню, обліку і видачі авіа ПММ на прирельсовому складі ПММ Виконавця, включає всі витрати, пов’язані з виконанням вказаних робіт Виконавцем і вказується в додатку до цього договору, який є невід’ємною частиною договору. Виконавець виставляє рахунки Замовникові на підставі фактично наданих послуг відповідно до пункту 2.2.6 за виконані роботи і послуги в даному обліковому періоді згідно пункту 3.1. договору.
Місцевий та апеляційний суд встановили, що факт надання послуг позивачем відповідачу – згідно умов договору № 14/2-02 від 02.01.2002 підтверджується актом виконаних робіт № 270 від 31.08.2005 (а.с., 14 том 1).
Крім того, закритим акціонерним товариством “Авіатермінал” на адресу підприємства “Вітек” було виставлено рахунок на сплату 170162,34 грн. за отриманий товар.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що відповідач своїх зобов’язань не виконав, заборгованість підприємства “Вітек” згідно представленого розрахунку, а також акта звірки взаємних розрахунків, складає 170162,34 грн., 7827,46 грн. – індексу інфляції, 2531,45 грн. -3% річних, а тому позов є обґрунтованим.
З такими висновками колегія суддів Вищого господарського суду України погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст.43 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (996-14) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.
Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суди попередніх інстанцій в основу оскаржуваних судових актів поклали акт виконаних робіт № 270 від 31.08.2005 “за послуги з подачі, прибирання вагонів”, вартістю 170162,34 грн. (арк. справи 14 т.1). При цьому зазначили, що номер, дата договору, по якому проводилися розрахунки, в акті виконаних робіт не вказано, проте вказана господарська операція знайшла своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку, а саме в журналі-ордері № 6 по рахунку 361.1 за серпень 2005 року і віднесена на розрахунки з відповідачем.
Однак судами не враховані приписи ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” згідно якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поданий позивачем та досліджений судом апеляційної інстанції акт виконаних робіт № 270 від 31.08.2005 таким вимогам не відповідає, оскільки в ньому не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та не зазначено прізвище та інші дані осіб, які його підписали, що позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції.
За таких обставин, поданий позивачем акт виконаних робіт № 270 від 31.08.2005 не має сили та доказовості і не може бути належним доказом в підтвердження здійснення господарської операції.
Що стосується твердження апеляційного суду про відображення господарської операції в регістрах бухгалтерського обліку позивача, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” в регістрах бухгалтерського обліку відображаються господарські операції лише на підставі первинних бухгалтерських документів, які повинні мати юридичну силу та доказовість, тобто повинні бути належним чином оформлені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Проте, суди попередніх інстанцій зазначене не врахували.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що заборгованість за відповідачем по розрахункам склала в сумі 170162,34 грн. і знайшла своє відображення в акті звірки розрахунків № 2 від 5.09.2005, підписаному в односторонньому порядку із запереченнями (послуги не надавались).
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки – це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу.
До того ж, акт звірки розрахунків № 2 від 5.09.2005 (арк. спр. № 103 том 1) підписаний із запереченнями, а тому не є належним доказом в підтвердження заборгованості за відповідачем.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при розгляді даного спору суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що зазначені позивачем в акті виконаних робіт № 270 та рахунку № 270 від 31.08.2005 (арк. справи 14 та 113 т. 1) послуги з подачі та прибирання вагонів не відповідають договірним умовам, визначеними сторонами в п. 1.1 договору № 14/2-02 від 02.01.2002.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення його вимог в повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що самі фактичні обставини справи, з огляду на правові підстави заявлених позивачем вимог, були встановлені судами не з достатньою повнотою, а також враховуючи, що вищевикладені недоліки оскаржуваних рішень стосуються виключно належної правової оцінки цих обставин, Вищий господарський суд України, скасовуючи постановлені у справі рішення, вважає за можливе постановити нове рішення, яким в позові позивачу відмовити.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство Вітек” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.03.2006 у справі № 2-11/5956-2006 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.
Постанова Вищого господарського суду України “Щодо підтвердження факту здійснення господарської операції первинними документами” від 06.12.2007 р. у справі № 2-11/5956-2006

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>